УДК  617.7-06:616.441-008.61-085-036.8

http://doi.org/10.31288/oftalmolzh202215157

 

Оцінка ефективності різних схем медикаментозного лікування хворих з ендокринною офтальмопатією при хворобі Грейвса 

Ю. В. Булдигіна 1, канд. мед. наук; Г. М. Терехова 1, канд. мед. наук; Л. С. Страфун 1, мол. наук. співр.; І. І. Савосько 1, лікар-ендокринолог; З. Г. Лисова 1, лікар-ендокринолог; С. Л. Шляхтич 2, канд. мед. наук

1 ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України»; Київ (Україна)

2 Київський міський центр ендокринної хірургії, КМКЛ №3; Київ (Україна)

E-mail:  yuliya.buldygina@icloud.com

ЯК ЦИТУВАТИ: Булдигіна Ю. В. Оцінка ефективності різних схем медикаментозного лікування хворих з ендокринною офтальмопатією при хворобі Грейвса / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, Л. С. Страфун, І. І. Савосько, З. Г. Лисова, С. Л.   Шляхтич // Офтальмол. журн. — 2022. — № 1. — С. 51-57.  http://doi.org/10.31288/oftalmolzh202215157

Актуальність. Лікування ендокринної офтальмопатії (ЕО) при хворобі Грейвса (ХГ) залишається невирішеною мультидисциплінарною проблемою.  

Мета – оцінити ефективність різних схем лікування хворих з ЕО при хворобі Грейвса за допомогою ретроспективного аналізу  клінічних даних хворих, рівнів антитіл до тиреотропного гормону (АТ рТТГ) та ультразвукового дослідження (УЗД) орбіт. 

Матеріал і методи. Виконано ретроспективне дослідження клінічних та лабораторних показників, а також даних ультразвукового дослідження (УЗД) ретробульбарної клітковини у 155 пацієнтів з ЕО при ХГ та еутиреозом (на фоні антитиреоїдної терапії чи з компенсованим післяопераційним гіпотиреозом). Тривалість захворювання коливалась від 8 до 36 місяців. Медикаментозне лікування пацієнтів з ЕО за ХГ здійснювалось на фоні стану стійкого еутиреозу. Всі пацієнти залежно від схеми прийому глюкокортикоїдів (ГК) були розділені на 4 групи: 15 осіб отримували лікування препаратами преднізолону per-os (група 1), 68 пацієнтів ‒ внутрішньовенну (в/в) пульс-терапію метилпреднізолоном (група 2), 32 – в/в пульс-терапію метилпреднізолоном у поєднанні з препаратами вітаміну Д3 (група 3) і 40 – пульс-терапію метилпреднізолоном після тиреоїдектомії (група 4). Пацієнтам 4-ї групи лікування ГК проводилось через 8-12 місяців після тиреоїдектомії.  

Результати. За даними клінічного обстеження позитивна динаміка відмічається у пацієнтів всіх груп вже через 3 місяці після початку лікування з подальшим покращенням стану через 6 і 12 місяців. Найкращі результати отримані у хворих 4 групи з вірогідним покращенням клінічного стану (p<0,05).  

Товщина ретробульбарної клітковини як до лікування, так і після (через 6 та 12 місяців після терапії ГК) в усіх 4-х групах, за даними УЗД орбіт, були вірогідно більшими, ніж показники контрольної групи здорових осіб (р< 0,05).

При порівнянні значень АТ рТТГ між групами виявлено, що рівні АТ рТТГ у групах 1, 2, 3 через 6 місяців після лікування вірогідно зменшились у порівнянні з початковими величинами (різниці між групами не отримано), а в групі 4 рівень АТ рТТГ був вірогідно вищим, ніж показники інших груп, як перед лікуванням, так і при контролі через 6 місяців. Через 12 місяців рівень АТ рТТГ у групі 4 був вірогідно (р< 0,05) меншим, ніж показники інших груп, і складав  2,41±0,81 МО/л проти 5,97±1,71 МО/л в 1-й групі, 5,49±1,27 в 2-й групі МО/л, 6,17±1,18 МО/л в 3-й групі). 

Висновок. Встановлено, що найкращий вірогідно значущий (р<0,05)  результат лікування хворих на ЕО при ХГ отримано при проведенні тиреоїдектомії з подальшою в/в пульс-терапією метилпреднізолоном. УЗД товщини ретробульбарної клітковини є практично неінформативним методом для оцінки ефективності проведеного лікування.

Ключові слова: хвороба Грейвса, ендокринна офтальмопатія, антитіла до рецептора ТТГ, пульс-терапія глюкокортикоїдами, тиреоїдектомія, ультразвукове дослідження

 

Література

1.Таскина Е.С., Харинцева С.В., Харинцев В.В., Серкин Д.М. Новые возможности в диагностике эндокринной офтальмопатии (обзор литературы) //Клиническая и экспериментальная тиреоидология. – 2017. – Т. 13(3). – С. 20–28.

2.Taylor P.N., Zhang L., Lee R.W.J., et al. New insights into the pathogenesis and nonsurgical management of Graves orbitopathy // Nat Rev Endocrinol. – 2020. –Vol. 16(2). – P. 104-116. 

3.Weiler D.L. Thyroid eye disease: a review // Clin Exp Optom. – 2017. – Vol. 100(1). – P. 20-25. 

4.Khong J.J., McNab A.A., Ebeling P.R. et al. Pathogenesis of thyroid eye disease: review and update on molecular mechanisms // Br J Ophthalmol. 2016. – Vol. 100(1). – P. 142-50. 

5.Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Свириденко Н.Ю. и др. Федеральные клинические рекомендации по диагностике и лечению эндокринной офтальмопатии при аутоиммунной патологии щитовидной железы // Проблемы эндокринологии. – 2015. – Т. 61(1). – С. 61-74. 

6.Bartalena L., Piantanida E., Gallo D. et al. Epidemiology, naturalhistory, risk factors, and prevention of Graves' orbitopathy // Front Endocrinol (Lausanne). – 2020. – Vol. 11. – P. 615993.

7.Kahaly G.J. Immunotherapies for thyroid eye disease //Curr Opin Endocrinol Diabetes Obes. – 2019. – Vol. 26(5). – P. 250-255. 

8.Олійник В.А., Терехова Г.М., Булдигіна Ю.В., та ін. Лікування глюкокортикоїдами автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб // Ендокринологія. – 2017. – Т.22(2). – С. 108–114.

9.Novaes P., DinizGrisolia A.B., Smith T.J. Update on thyroid-associated Ophthalmopathy with a special emphasis on the ocular surface // Clin Diabetes Endocrinol. – 2016. – Vol. 2. – P. 19. 

10.Edmunds M.R., Boelaert K. Knowledge of thyroid eye disease in Graves' disease patients with and without orbitopathy // Thyroid. – 2019. – Vol. 29(4). – P. 557–562.

11.PerrosP., HegedüsL., BartalenaL., et al. Graves' orbitopathy as a rare disease in Europe: a European Group on Graves' Orbitopathy (EUGOGO) position statement //Orphanet J Rare Dis.  – 2017. – Vol. 12(1). – P. 72. 

12.Bartalena L., Baldeschi L., Boboridis K.,et al. The 2016 European Thyroid Association / European Groupon Graves'  Orbitopathy Guidelines for the Management of Graves' Orbitopathy // Eur Thyroid  J. – 2016. – Vol. 5(1). – P. 9–26.

13.Пашковська Н.В. Ендокринна офтальмопатія при автоімунних захворюваннях щитоподібної залози // Міжнародний ендокринологічний журнал. –2014. – Т. 6(62). – С. 169–173.

14.Lanzolla G., Vannucchi G., Ionni I., et al. Cholesterol serum levels and use of statins in Graves' orbitopathy: A new starting point for the therapy //FrontEndocrinol (Lausanne). – 2020. – Vol. 10. – P. 933.

15.Perros P.,Dayan C.M., Ezra D. et al. Management of patients with Graves' orbitopathy: initial assessment, management outside specilised centres and referral pathways //ClinMed (Lond). – 2015. – Vol.151(2). – P. 173–178. 

16.Strianese D. Efficacy and safety of immunosuppressive agents for Thyroid eye disease // Ophthalmic PlastReconstr Surg. – 2018. – Vol. 34(4S Suppl 1). – P. S56–S59.

17.Hales I.B., Thoma I.D. Treatment of thyroid ophthalmopathy with corticoid analogues // Australas Ann Med. – 1962. – Vol.11. – P. 113–117. 

18.Hodgson N.M., Rajaii F. Current understanding of the progression and management of thyroid associated orbitopathy: a systematic review // Ophthalmol Ther. – 2020. – Vol. 9(1). – P. 21–33.

19.Stan M.N., Salvi M. Management of endocrine disease: Rituximab therapy for Graves’ orbitopathy – lessons from randomized control trials // Eur J Endocrinol. – 2017. – Vol. 176(2). – P. R101–R109. 

20.Salvi M., Vannucchi G., Curro N., et al. Efficacy of B-celltargeted therapy with rituximab in patients with active moderate to severe Graves' orbitopathy: a randomized controlled study // J Clin Endocrinol Metab.– 2015. – Vol. 100(2). – P. 422–431.

21.Moleti M., Giuffrida G., Sturniolo G., et al. Acute liver damage following intravenous glucocorticoid treatment for Graves' ophthalmopathy //Endocrine. – 2016. – Vol. 54(1). – P. 259–268.

22.Никонова Л.В., Тишковский С.В., Гадомская В.И., и др. Современные подходы к терапии эндокринной офтальмопатии // Журнал Гродненского государственного медицинского университета. – 2019. – Т.17(1). – С. 83–91.

23.Riedl M., Kolbe E., Kampmann E., et al. Prospectively recorded and MedDRA-coded safety data of intravenous methylprednisolone therapy in Graves' orbitopathy // J Endocrinol Invest. – 2015. – Vol. 38(2). – P. 177–182. 

24.Covelli D., Vannucchi G., Campi I., et al. Statins may increase the risk of liver dysfunctionin patients treated with steroids for active Graves' orbitopathy // ClinEndocrinolMetab. – 2015. – Vol. 100(5). – P. 1731–1737. 

25.ZoubekM.E., Pinazo-BanderaJ., Ortega-AlonsoA., et al. Liver injury after methylprednisolone pulses: Adisputablecause Of Hepatotoxicity. A case series and literature review // United European Gastroenterol J. – 2019. – Vol. 7(6). – P. 825–837. 

26.Kahaly G.J. Imaging in thyroid-associated orbitopathy // Eur J Endocrinol. –2001.  –Vol. 145(2). – P. 107-118. 

27.Yanik B., Conkbayir I., Acaroglu G., Hekimoglu B. Graves' ophthalmopathy: comparison of the Doppler sonography parameters with the clinical activity score // J Clin Ultrasound. – 2005. – Vol. 33(8). – P. 375-380. 

28.Nagy E.V., Toth J., Kaldi I., et al. Graves’ ophthalmopathy: eye muscle involvement in patients with diplopia  // Eur J Endocrinol.  – 2000. – Vol. 142 (6). – P. 591–597.

29.Marcocci C., Bartalena L., Tanda M.L., et al. Comparison of the effectivenessand tolerability of intravenous or oral glucocorticoids associated with orbital radiotherapy in the management of severe Graves' ophthalmopathy: results of a prospective, single-blind, randomized study //J Clin Endocrinol Metab.– 2001. –Vol. 86(8). – P. 3562-3567. 

30.Булдигіна Ю.В., Терехова Г.М., Шляхтич С.Л., та ін. Результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб з аутоімунною офтальмопатією // Ендокринологія. – 2020. –Т. 25(1). – С. 5-10.

 

Конфлікт інтересів: Автор засвідчує про відсутність конфлікту інтересів, які б могли вплинути на її думку стосовно предмету чи матеріалів даного рукопису. 

Джерела підтримки: відсутні.

Поступила 04.10.2021